Вдячний Заходу за копняки, через які ми змушені реформувати країну — інтерв’ю з Гетманцевим

Про критику — конструктивну і замовну, про перспективи запровадження в Україні спецрежиму оподаткування неофіційно зайнятих осіб, про лобізм у вітчизняній політиці та відносини з закордонними партнерами України —  розказав у студії Новини.LIVE з Ланою Шевчук народний депутат, голова Комітету з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

 

Про критику — конструктивну і замовну

— Коли з’являється будь-яка ініціатива щодо збільшення оподаткування, одразу в публічній площині згадують Данила Гетманцева, за чим слідує масштабна інформаційна кампанія. Як ви оцінюєте ці інформаційні кампанії? Це кампанії з дискредитації чи це елемент певної публічної дискусії, притаманної демократичному суспільству?

— Що стосується податків, ми їх не підвищуємо, якщо не говорити про конкретні дуже вузькі питання. Наприклад, зараз ми підвищуємо податки для банків, запроваджуючи так звані податки на надприбутки банків. 

Під час війни сталася певна аномалія, не пов’язана безпосередньо з банківським бізнесом. Активно купуючи безризикові цінні папери Національного банку, так звані депозитні сертифікати, банки змогли заробити великі гроші.  2022-2023 роки є безпрецедентно прибутковими для банків, попри війну. Тому необхідно вилучити цей прибуток і спрямувати його на армію.

У нас є консенсус з цього питання і з банківською спільнотою, і Національним банком. Ми цей закон обов’язково приймемо.

Хочу нагадати, що це був мій законопроєкт щодо зменшення податків на початку війни, в березні 2022 року. Відновлення оподаткування ми здійснили через півтора роки після того, як його ввели. Фактично ми єдина країна у світі, яка настільки зменшила податки під час війни.

Щодо інформаційних кампаній. Вони є різні. Коли, наприклад, банкіри публічно озвучують своє бачення щодо ініціативи додаткового оподаткування їхніх прибутків, коли відбуваються публічні дискусії, то це нормально. Нормально, що мене критикують. Я завжди вдячний за критику, бо, по-перше, це дозволяє уникнути помилок, а по-друге, це дозволяє зробити те, що я роблю, краще.

Але є іншого роду кампанії, які організовуються за гроші, і на які навіть відповідати соромно. Бо маячню, яка лунає під час цих кампаній, вигадані історії — від звинувачень у отруєнні Ющенка до зв’язків з колишніми "регіоналами", до яких я не маю жодного стосунку — проплачують корупціонери, яким я наступаю на горло своєю діяльністю; контрабандисти; конвертатори, яких ми позбавили їхнього бізнесу протягом війни, практично поборовши так звані "скрутки" ПДВ. Ворогів дуже багато.

Серед представників влади мені, мабуть, дістається найбільше критики. Це означає, що я ефективний. Те, що ми робимо, не подобається тим, хто не може відповісти конструктивно.

— Як ви це витримуєте психологічно? Багато, я б не сказала "поважних", інтернет-ресурсів розкручують різні сюжети про вас — конспірологічні, з брудною білизною, з "регіональним" минулим. Якщо ти поважне видання, то чи братимеш ти гроші від контрабандистів, корупціонерів і псувати свою репутацію? Чи, можливо, ці ЗМІ вважають, що тематика дискредитації Гетманцева зараз може зайти глядачеві?

— Ні. Думаю, це просто бізнес. Нічого особистого. Поважні видання не беруть ці матеріали.

Я маю медіабот. І я бачу, що про мене пишуть, — і хороше, і погане. Так от, ставлять замовні матеріали завжди одні й ті ж видання. Це абсолютно комерційні видання, які за 200-300-500 доларів (залежно від охвату аудиторії) можуть опублікувати все, що завгодно. І вони це роблять. Поважні видання ніколи такого не брали і не беруть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що точно не варто робити під час війни — так це бути і красивим, і розумним. Інтерв’ю з Гетманцевим

Психологічно витримую це нормально. По-перше, у мене вже виробився відповідний імунітет. По-друге, якщо ти робиш реальні реформи, ти прийшов сюди, щоб показати, що "можна по-іншому", то без цього неможливо. Я, безперечно, не хочу себе порівнювати з історичними діячами абсолютно іншого рівня, але так само критикували всіх реформаторів у всі часи — і в Польщі, і в Великій Британії, і в Німеччині.

Якщо ти політик і реально щось робиш, то ніколи не будеш зручним.

— Тема податків взагалі непопулярна. Ви свідомо для себе обрали таку непопулярну сферу діяльності?

— Це моя професія. Я живу в ній. Я з 2000 року займаюсь фінансовим правом і дуже пишаюсь, що цим займаюсь. І я професіонал в цьому, на відміну, до речі, від тих, хто критикує.

Про можливий спецрежим оподаткування неофіційно зайнятих осіб

— Щодо законопроєкту № 10166, яким пропонується запровадити спеціальний податковий режим для неофіційно зайнятих осіб. Маємо коментарі двох експертів — Олега Пендзина і Сергія Доротича.

Олег Пендзин, економіст

"Це може бути навіть не основний вид діяльності. Наприклад, людина працює в офісі. Заодно зареєструвалася на платформі Uber або Uklon і бере замовлення як таксист. Або у вихідні ремонтує авто в гаражі тощо. Ще ніколи такі підробітки в Україні не оподатковувалися жодними податками. І ось тепер хочуть у буквальному сенсі "обілетити" всіх.

Сергій Доротич, голова ГО "SAVEФОП"

"Там, де з’являється відсоток від доходу, наступним етапом йде вимога щодо касових апаратів. А в цьому випадку витрати вже зовсім інші: потрібно зі старту витратити не менше 25 тисяч, плюс — звітність, потягнути яку без бухгалтера зможуть далеко не всі".

— Я одразу відреагую. Олега Пендзина я, до речі, дуже поважаю. Це один з небагатьох реальних експертів, а не фейсбук-експертів, як Доротич. Пендзин дійсно розбирається в тому, про що він говорить. Але для мене шоком є те, що він чомусь не знає, що такі доходи зараз обкладаються податком в розмірі 19,5%.

Про що цей закон? Він не про новий податок на якісь доходи. Цей закон — про пільгу для тих осіб, які мають незалежні професії. Ми даємо їм можливість сплачувати замість 19,5% податку — 6%. На сьогодні вони заробляють в "тіні". Ми ж даємо їм опцію, яка дозволить всього за 6% отримувати "білі" доходи, показувати ці доходи будь-де, отримувати кредитування, бути людиною в правовому полі, а не поза ним.

— Ви маєте на увазі легалізацію?

— Легалізація — це погане слово.

Достатньо просто подати заявку через "Дію" в спеціальну базу й отримувати "білі" доходи.

До речі, дуже несхвально ця ідея сприймається Міністерством фінансів і нашими міжнародними партнерами. Бо вони розуміють, що це пільга, якої немає в Європі, наприклад. Подібних пільг немає в країнах, які вважають себе цивілізованими. Власне, є дуже сміливим кроком з мого боку той факт, що я як голова профільного комітету Верховної Ради підписав такий законопроєкт.

В чому основна проблема спілкування з так званими експертами? Вони критикують те, що не читали. Цей Доротич знову про своє РРО… Це вже питання позавчорашнього дня. Люди вже встановили і працюють з РРО. Це питання не варто експлуатувати, він (Доротич. — Ред.) нічого вже не заробить на ньому.

Проблема в тому, що взагалі немає жодного обліку доходів. Якщо ж ти подаєш заявку, то все, що поступає тобі на рахунок, або те, що ти береш готівкою з використанням свого телефону, автоматично обкладається податком у 6%. І все. Більше нічого. Не потрібно подавати ніяких звітів. Не потрібно, як ФОПу, скасовувати реєстрацію свого статусу. Це набагато простіша модель, ніж є у ФОПів.

Так, Пендзин правильно сказав, що йдеться про додатковий заробіток. Але цей дохід оподатковується всього під 6%, і без сплати ЄСВ.

Отже, мова йде про пільговий режим оподаткування. Я, до речі, не переконаний, що міжнародні партнери його погодять. І я вважаю основною перешкодою в цій реформі — думку і позицію наших партнерів, які навряд чи дозволять нам зробити це в нинішньому вигляді і будуть вимагати додаткових змін. Але це абсолютно позитивна історія.

Більше того, якщо ти не хочеш переходити на новий режим оподаткування, не роби цього, працюй "вчорну" й далі. Але, врешті-решт, якщо ми йдемо в Європу, ми маємо зрозуміти, чим "білий" дохід відрізняється від "чорного". Й українські біженці, які пробували відкривати рахунки за кордоном, це дуже добре зрозуміли. Там кожне євро, яке ти кладеш на рахунок, повинне мати історію. Якщо немає такої історії, банк взагалі відмовиться від співпраці з тобою.

Щодо закону про лобізм

— Президент України Володимир Зеленський після нещодавньої зустрічі з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн заявив про необхідність розглянути можливість ухвалення закону про лобізм. Що ви про це думаєте? В Україні вже порушувалася ця тема паралельно з обговоренням так званого закону про олігархів. Бачимо, що закон про олігархів не дуже спрацював. 

— У нас олігархи як статус самі по собі вимирають. 

— Хто як — хто в СІЗО сидить, хто за кордоном.

— Це насправді не смішно. Але дійсно кількість олігархів зменшується. І це пов’язано з війною, напевно. Це не питання реєстру олігархів. Хоча закон спрацював. Згадайте, наприклад, як Петро Олексійович Порошенко відмовився від своїх телеканалів, як Рінат Ахметов припинив свою медіаімперію. Закон спрацював. Не тією мірою, як ми планували, але ефект від нього був.

— Щодо закону про лобізм. Що він нам принесе?

— Діяльність, пов’язана з лобіюванням, сприймається у нас з певним негативом.

До прикладу, є у нас молочна галузь економіки. Представники цієї галузі зацікавлені, щоб виробництво молока збільшувалось. Вони вважають, що для розвитку галузі потрібно на рівні держави прийняти певні рішення. В розвиткові цієї галузі зацікавлена країна. Молочники йдуть до народних депутатів і презентують свої ініціативи. А народні депутати приймають рішення, чи підтримувати ці ініціативи. Бо таких галузей, як молочна, ще багато. І у кожної є свої бажання. І тоді мова йде про певний політичний вибір — кого підтримувати, а кого — ні. Це і є лобізм.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Олігархічно-кланова система — більш небезпечний ворог, ніж росіяни в окопі, — інтерв’ю з Гетманцевим

Так, в нашій країні лобізм часто здійснювався непрозоро, кулуарно і, називаючи речі своїми іменами, супроводжувався політичною корупцією. Цього не повинно бути. Механізми лобіювання мають бути прозорі.

— Чому для ухвалення закону, необхідність якого вже перезріла, потрібен копняк від наших партнерів?

— Так, ми дійсно дуже давно говорили про необхідність подібного закону. Так, нам дійсно потрібен копняк, і не лише для прийняття цього закону. Згадайте, наприклад, той-таки законопроєкт про фінмоніторинг політично значущих осіб, який дуже важко пройшов через Верховну Раду. Якби не було тиску з боку міжнародних партнерів, то навряд чи він був би взагалі прийнятий.

Це питання пріоритетів для країни у важкий історичний момент.

Особисто я завжди підтримую такого роду рішення. Але в парламентському залі є різні думки, які представляють різні інтереси. І ми змушені в парламенті завжди шукати баланс. Іноді цей баланс складається не на користь тієї чи іншої реформи.

Я дуже вдячний нашим партнерам за те, що вони взагалі формулюють для нас такого роду реформи, і за те, що під їхнім тиском ми вимушені їх впроваджувати. Бо всі ці реформи — точно на користь країни.

Про відносини з Польщею, Угорщиною і Словаччиною

— Посол України в Польщі Василь Зварич, коментуючи початок транспортної блокади трьох пунктів перетину україно-польського кордону з боку польських перевізників, називає це "ударом в спину". Польські ж перевізники вимагають скасувати пільги для українських транспортних компаній. 

В України зараз непрості стосунки з Польщею, Словаччиною та Угорщиною, які блокують ухвалення нового пакету допомоги Україні від ЄС. За словами міністра фінансів України Сергія Марченка, якщо не буде схвалено новий пакет макроекономічної допомоги від Євросоюзу, то наступного року дефіцит бюджету України може досягти 29 млрд доларів. Чому так непросто зараз складаються відносини України з найближчими сусідами?

— Так, можливий дефіцит у 29 млрд доларів — це катастрофа.

Але, по-перше, ми дуже вдячні нашим міжнародним партнерам за ту допомогу, яку вони нам надають. Це безпрецедентна велика допомога. Це стосується не лише Польщі, а всіх країн Європейського Союзу і США. 

По-друге, це демократичні країни. Це ж не РФ. І в цих демократичних країнах є різні інтереси, які між собою перетинаються і відстоюються їхніми представниками. В цих процесах задіяні і профспілки, і бізнес, і уряди країн. Вони намагаються знайти певний баланс інтересів.

Дійсно, послуги українських перевізників, як і агровиробників, дешевші за аналогічні послуги європейських країн. І ми часто пропонуємо сервіс кращої якості. І ми тим самим виграємо конкуренцію у наших шановних партнерів. Їм це не подобається, і це зрозуміло. Але якщо наші партнери офіційно проголошують, що Україна має стати членом ЄС, то мають бути прибрані всі перешкоди щодо українського бізнесу.

Відповідно, український бізнес перевізників повинен мати можливості безперешкодно працювати на всій території ЄС. І це, мені здається, абсолютно зрозумілі речі. Для цього ж не потрібно включати нас в ЄС. Це також потрібно буде зробити, але через певний час. А бар’єри можна зняти вже зараз.

Мені здається, що вихід з цієї ситуації є очевидним. Зараз уряди України і Польщі шукають його в певних технічних деталях. Але те, що наші перевізники мають без будь-яких перешкод їздити в ЄС, — абсолютно зрозуміла річ, мені здається, для самих поляків. До речі, це теж лобізм, хоча, можливо, в незвичних формах.

Ситуація на кордоні точно буде врегульована, і ми точно знайдемо баланс.

Але демократія має такі особливостями. Хтось вважає це вадами. А хтось переконаний, що це нормальний стан речей, коли суспільство такими способами шукає баланс інтересів. Це нормально.

— Чи правильно я розумію: те, що зараз у нас відбувається з Польщею, Словаччиною і Угорщиною,  є результатом внутрішньо-політичного клімату цих країн, а не проблеми України?

— Так, це проблеми їхнього внутрішнього клімату. Але я б не об’єднував ці країни в одну проблему, бо там різні проблеми. Так, уряди в Угорщині і Словаччині трохи по-іншому дивляться на російсько-українську війну, на природу цього конфлікту і вихід з нього. Польща нас повністю підтримує, але в цій країні є певні бізнес-групи, профспілки, які намагаються захистити свої вузько-корпоративні інтереси. Тому я б Польщу не долучав до згаданих двох країн.

З Угорщиною і Словаччиною теж треба працювати, роз’яснювати, комунікувати і переконувати в тому, що у нас немає різних інтересів. Власне, Росія біля їхніх кордонів — це величезна проблема для них передусім. 

— Якою має бути українська зовнішньополітична стратегія щодо урядів цих двох країн?

— Мені здається, що міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба — на своєму місці і він високопрофесійний міністр. Я знаю, що президент Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Денис Шмигаль спілкуються з усім керівництвом ЄС на будь-яких рівнях. І ці комунікації, ці роз’яснення, ці перемовини йдуть постійно.

До речі, один із законів, про які під час зустрічі з Володимиром Зеленським говорила Урсула фон дер Ляєн, — це закон про національні меншини в частині освіти. Цей закон саме ми і будемо приймати в межах домовленостей з угорською стороною. Там немає категоричного неприйняття. Там є своя позиція, яка більш жорстка, ніж, наприклад, позиція Франції. Тому ми вимушені і будемо шукати компроміс. Бо це дипломатія. І точно оцінки не повинні давати диванні експерти, які не розуміють, що відбувається, не беруть участь у цих перемовинах, але "краще за всіх" знають, як треба вчинити.